Висвітлено значення народних ігор як засобу всебічного розвитку дітей. Обгрунтовано використання українських народних рухливих ігор у практичній діяльності дошкільних навчально-виховних закладів. Наведено класифікацію таких ігор для дітей дошкільного віку, увагу приділено їх підбору та принципам розучування. Показано вплив українських рухливих ігор на стан здоров'я, фізичний розвиток і рухову підготовленість дошкільнят. Наведено методичні вказівки щодо організації та проведення ігор.

Науково обгрунтовано роль українських народних рухливих ігор у системі фізичного виховання дітей 5 - 6 років і визначено особливості методики їх проведення.

Висвітлено вплив рухливих ігор на фізичний стан дітей віком 5 - 6 років та їх рухову підготовленість.

Визначено провідну роль українських народних рухливих ігор у системі фізичного виховання дітей дошкільного віку. Розроблено класифікацію, науково обгрунтовано методику проведення та їх вплив на стан здоров'я, рухову підготовленість і фізичний розвиток дітей 5 - 6 років.

Визначено провідну роль українських народних рухливих ігор у системі фізичного виховання дітей дошкільного віку. Науково обгрунтовано методику їх проведення та вплив на стан здоров'я, рухову підготовленість і фізичний розвиток дітей віком 5 - 6 років.

Наголошено на необхідності залучення широкого кола учнів до фізкультурно-спортивної діяльності в позанавчальний час, а також використання ними оздоровчих програм для самостійних занять, які б сприяли забезпеченню гармонійного розвитку рухових здібностей.

Визначено провідну роль українських народних рухливих ігор у системі фізичного виховання дітей дошкільного віку, розроблено класифікацію, науково обгрунтовано методику їх проведення та вплив на стан здоров'я, рухову підготовленість і фізичний розвиток дітей. Виявлено зміни, що відбуваються в процесі розвитку рухів дитини під впливом переважаючого застосування рухливих ігор, визначено роль і місце гри в процесі фізичного виховання дітей. Основний акцент дослідження полягає в тому, що формування основних рухів дітей старшого дошкільного віку може здійснюватися не лише за допомогою прямого навчання на заняттях, а й на прогулянках, під час ранкового прийому, та поза дошкільною установою. У процесі фізичного виховання старших дошкільників рухлива гра виступає не лише як засіб фізичного виховання, а і як метод розвитку основних рухів. Найбільш успішно в процесі опосередкованого навчання формуються такі природні рухи, як ходьба, біг, стрибки в довжину з місця, у результаті яких відбувається покращання показників рухової підготовленості. У грі є всі необхідні умови для виявлення життєвої позиції дитини.

Подано інформацію про історію розвитку шахів, їх виникнення. Висвітлено найважливіші етапи розвитку шахіста. Викладено основні положення та правила гри. Наведено доповнення до турнірних правил ФІДЕ. Розроблено практичні заняття з шахів.

Кожній суспільній формації притаманна своя система фізичного виховання (ФВ), рівень розвитку якої зумовлений рівнем матеріальної та духовної культури суспільства. Українська національна система ФВ має глибокі історичні корені. У процесі історичного розвитку виробилися народні самобутні ігри та фізичні вправи, які, на жаль, за останні роки великою мірою розгублені та забуті. Мета дослідження - виявити стан ФВ на Волині в 1920 - 1930 рр. Аналіз та узагальнення архівних документів надав підставу зробити висновок, про те, що в 1920 - 1930 рр. на Волині існувало багато спортивних клубів різних національних меншин, зокрема українські клуби "Гарт", "Стир", "Горинь" та організація "Пласт", польський спортивний клуб "Сокіл", чеський - "Сокіл", російські клуби в Луцьку та Рожищі, єврейські - "Теміда", "Хароель", "Шомрія", "Хазмонея". У багатьох містах з'являються військово-спортивні клуби (Луцьк, Володимир-Волинський, Бережне, Рівне). Частина населення об'єднується в клуби з чітко визначеним спортивним ухилом (Волинська окружна спілка футболістів). Також створювалися клуби на основі професійних ознак: поліцейський спортивний клуб, спілка фізичних вихователів. При клубах функціонували різноманітні спортивні секції, а члени клубів брали активну участь у спортивних змаганнях. У цей період існувало багато програм і директивних указівок із військової підготовки учнів у гімназіях і школах. Регулярно організовувалися літні табори, де вивчали (муштру формальну; школу стрільби, науку про зброю; науку про зброю, бойовий вишкіл; стрільбу, вишколення бойове; читання військових карт; військову історію XVIII ст.; володіння багнетом та ін. Отже, фізичне виховання цього часу було систематизованим і мало спортивний і воєнізований характер.

Актуальність дослідження зумовлена тим, що на етапі сьогодення спостерігається неналежний стан здоров'я дітей, слабку фізичну підготовленість, що зумовлені низьким рівнем рухової активності. Із метою розв'язання цієї проблеми проводиться активний пошук способів удосконалення фізичного виховання в дошкільних навчальних закладах. Діти дошкільного віку мають біологічну потребу в рухах, вони отримують насолоду від процесу рухової активності, який потрібно наповнювати різноманітними фізичними вправами й іграми. Позитивні емоції, зацікавленість і задоволення, які викликають у дітей під час рухливої гри, поступово переходять у звичку систематично займатися фізичною культурою. Мета роботи - теоретичне обгрунтування й експериментальна перевірка результативності рухової активності дітей старшого дошкільного віку з використанням українських народних ігор та забав. Методи - аналіз науково-методичної літератури, тестування дітей старшого дошкільного віку, педагогічний експеримент. Правильна організація заняття з фізичного виховання дітей у дошкільному навчальному закладі забезпечує активізацію їх рухової активності, необхідну для поліпшення фізичного стану дитини і її психіки протягом дня. Розроблена нами методика включала українські народні ігри та забави на заняттях фізичного виховання й прогулянках. У структурі рухової активності дітей передбачено чергування ігор різної інтенсивності та спрямованості. Дані експерименту засвідчили, що в експериментальних групах дітей 5- і 6-ти років протягом експерименту значно зросла якість виконання тестових завдань, порівняно з контрольними. Висновки: апробація розробленої методики рухової активності дітей старшого дошкільного віку із використанням українських народних ігор і забав у практиці фізичного виховання дошкільних навчальних закладів показала її ефективність, що підтверджено підвищенням рівня фізичної підготовленості дітей експериментальної групи за всіма фізичними якостями.

Важливим завданням підготовки студентської молоді до майбутньої професійної діяльності є формування її соціальної активності в гармонії з фізичним розвитком і фізичною підготовленістю. Мета роботи - проаналізувати стан фізичного виховання в закладах вищої освіти (ЗВО) та дослідити фізичну підготовленість студенток як одну з умов їх готовності до майбутньої професійної діяльності. Проведено аналіз та узагальнення науково-методичної літератури, тестування та використано методи математичної статистики. Задіяно 234 студентки 1 - 2-х курсів Волинського національного університету імені Лесі Українки. Проаналізовано науково-методичну літературу вітчизняних фахівців, у якій розглядається проблема фізичного виховання студентів ЗВО. Наголошено на необхідності вдосконалення змісту занять із фізичного виховання, використанні сучасних підходів формування в студентів потреби до здорового та спортивного стилю життєдіяльності. Зазначено, що першочергове значення в якісній підготовці студентів до майбутньої професійної діяльності має фізична підготовленість, в основу якої покладено розвиток основних фізичних якостей: сили, витривалості, спритності, швидкості та гнучкості. Будь-який засіб, що використовується в процесі фізичного виховання та спрямований на розвиток тієї чи іншої рухової якості, впливає на загальний рівень здоров'я. За результатами досліджень рівень фізичної підготовленості студентів 1 - 2-х курсів є задовільним, а за деякими фізичними якостями, зокрема витривалістю, - низьким, що потребує ретельного підходу до побудови змісту занять із фізичного виховання. Зроблено висновки, що зважаючи на проблему незадовільної фізичної підготовленості студентів, ми повинні вибудовувати нову модель фізичного виховання у ВЗО, переконувати студентську молодь у необхідності регулярного використання різноманітних форм фізичної культури та спорту, які сприяють фізичному вдосконаленню та зміцненню здоров'я.